Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 911/400/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргидочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. у справі господарського суду№911/400/14 Київської області за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" додержавного підприємства "Укрспирт" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 151 338,79грн. пр. Петренко А.С. - дов. №18/10 від 25.06.14р. пр. Лук'янова І.Ю. - дов. №22-01/01 від 22.01.14р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Укрспирт" про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 151 338,79грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2014р. (суддя Третьякова О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. (судді Гаврилюк О.С., Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 389,93грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі в частині відмови у стягненні 3767,79грн. пені та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011р. Львівська філія дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та державне підприємство "Укрспирт" (покупець) уклали Договір поставки природного газу №24/11-1979/13-0/ПДВ, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.2.2 додатку №1 від 30.08.2011р. до договору, приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору протягом серпня-вересня 2011 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 1958123,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, засвідченими підписами та відбитками печаток сторін від 31.08.2011р. на суму 930400,95грн., від 30.09.2011р. на суму 1027722,48грн.

При цьому, відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково. У зв'язку з чим у квітні 2013 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ДП "Укрспирт" про стягнення 487948,59грн., з яких 440428,945грн. заборгованості за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ, 32684,23грн. пені, нарахованої за період з 29.09.2012р. по 29.03.2013р., 13073,69грн. 3% річних та 1761,72грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2013р. у справі №911/1237/13 зазначений позов було задоволено частково, стягнуто з ДП "Укрспирт" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 440428,95грн. основного боргу, 13073,69грн. 3% річних, 1761,72грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 23.06.2013р.

Звертаючись з даним позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача 151338,79грн. пені, нарахованої за періоди з 06.09.2011р. по 05.03.2012р. на 930400,95грн. заборгованості за серпень 2011 року, та з 06.10.2011р. по 05.04.2012р. на 1027722,48грн. заборгованості за вересень 2011 року.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, щл неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч.4,6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.3.1 договору №24/11-1979/13-0/ПДВ у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що п.4.1 вказаного договору встановлює обов'язок відповідача провести розрахунки до 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу, дійшли до висновку, що відповідач прострочив з 5-го числа відповідного місяця, а відтак нарахування пені повинно здійснюватися з 05.09.2011р. по 05.03.2012р. на прострочену заборгованість за актом прийому-передачі газу від 31.08.2011р. та з 05.10.2011р. по 05.04.2012р на прострочену заборгованість за актом прийому-передачі газу від 30.09.2011р.

При цьому, позивачем пеня розрахована на всю суму поставленого газу за актами прийому-передачі від 31.08.2011р. на суму 930400,95грн. та від 30.09.2011р. на суму 1027722,48грн.

Однак, як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 10.06.2013р. у справі №911/1237/13 на баланс позивача Львівською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", у зв'язку з її ліквідацією, була передана заборгованість відповідача за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ станом на 01.04.2012р. в розмірі 440428,95грн.

Судами встановлено, що зменшення заборгованості в загальній сумі 1958123,43грн. за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ відбулося шляхом зарахування Львівською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" переплат відповідача за іншим договором поставки природного газу №24/11-1979/13, а саме згідно платіжних доручень від 09.08.2011р. №4201, від 23.08.2011р. №4733, від 26.08.2011р. №4870, від 20.09.2011р. №5705, від 21.09.2011р. №5780 та від 22.09.2011р. №5854, в загальній сумі 1517694,48грн.

Проте, підтвердити точну дату такого зарахування жодна з сторін не змогла.

Відповідно до копії акту звіряння обсягу дебіторської та/або кредиторської заборгованості між відповідачем та Львівською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", сторони засвідчили, що станом на 01.11.2011р. за відповідачем рахується заборгованість по оплаті поставленого газу за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ в розмірі 440428,95грн., тому суди дійшли до висновку, що станом на 01.11.2011р. переплати в сумі 1517694,48грн. були прийняті позивачем в рахунок погашення боргу за договором від 30.08.2011р. №24/11-1979/13-0/ПДВ.

Суди попередніх інстанцій здійснили перерахунок розміру пені і дійшли правомірного висновку про стягнення пені у розмірі 63389,93грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. у справі №911/400/14 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова